Кілька місяців залишилось до чергових виборів. Ця фраза стала однією з найбільш вживаних в нашому суспільстві. Ми звикли до виборів, живемо виборами , стомлюємось від них,бідніємо без них,  їх обговорюємо, прогнозуємо, за них галасуємо, на них голосуємо, нам платять, самі платимо, за них виступаємо, перед ними вступаємо. Єдине ,що обходиться без нас - самі вибори. Нас до вибору підводять, а потім розводять. То розводять як котят, то по різних клітках( регіонах по-нашому), то по клубах-партіях, по пунктах видачі каш, цукру,олії…

В процесі виборів дуже цікаві речі спостерігати можна. Що не кандидат, то геній. Все знає , вміє , гарантує і обіцяє. Безкорисливі, стійкі, патріоти і поліглоти. І , головне, бідні. Народу все віддали. Родичів на хліб- воду посадили. Справедливі борці з корупцією і бюрократією і поборники демократії. Очі розбігаються, слух забивається і нюх втрачається. Гладенькі всі на дотик. Аж важко комусь відмовити, хочеться всім вірити і втішити найбільш видатних з них. От тут вас підводять до вибору без вибору. Вміло, без видимого локшинонавішування. Приклад? Вже досить давно змагалися в якомусь там турі красивий ідеологічний секретар і особистість, якій прийшлось при тому секретарю сидіти. Сказав мій друг: «Я за кримінальника не проголосую» . Так і зробив. Собі створив нещасну долю і кримінальну державу народу, який думав так, як мій друг. Пройшли роки і в черговому турі сказав мій колишній друг: «Досить було мучитися. На цей раз я голосую за того ,хто своє відсидів. Цей порядок наведе!». Тихо сидить мій колишній друг, який не проти стати другом теперішнім. Сидять і чекають його однодумці. Мовчать бо сидіти не хочуть. Останнє максимально спрощують для всіх і максимально ускладнюють для своїх.От тепер виборці, які мають право обирати і яких в основному обдирають,чекають , що прийдуть нові вибори, на яких вони реалізують своє право на голосування. Але по традиції їх знову підведуть до виборів без вибору.

Влада-важка ноша. Але наші обранці готові на цей подвиг на все життя. Так склалося,що їм не приходиться нічого носити. За ними  носять чемодани, кейси ,ключі від машин,фрази, доповіді ,дисертації...Все крім грошей. Від переноски останніх наші обранці набільше втомлюються.Ох як ми їм співчуваємо...

А може вже досить піддаватися інтуїції і настав час до почуття, співчуття і відчуття підключити штуку, що зветься розумом і почати нове життя без того хабара в сотню гривень, якого роздають кандидати , які хочуть йти в депутати, щоб потім хабарі від нас постійно брати.