Дукай Іван Володимирович

Народився 06.10.1965 року в с. Березники, Свалявського району.

Активіст партії УДАР, Член ГО «За майбутнє Свалявщини», учасник всіх акцій які проводились на території Свалявського району та кандидат в депутати до районної Ради.

Освіта – Вища. Інженер лісового господарства. Українська сільськогосподарська Академія м. Київ.

В дитинстві мріяв стати лісничим і охороняти нашу матінку Природу, тому з дитячих років почав реалізовувати свою мрію та вступив до Академії м. Київ.

В підлітковому віці Іван Володимирович захоплювався туризмом та вивчанням історії рідного краю. Ще одне захоплення шкільних років це спорт. Неодноразово брав участь у спортивних змаганнях по школі та району з військово-прикладного напрямку, а саме стрільбі з малокаліберної гвинтівки.

З 1984-1986 рр. служив у Лавах Радянської армії на Прикарпатті.

Довгий час пропрацював у Свалявському лісництві.

Зараз являється головою  Сільської ради с. Березники, Свалявського району.

Одружений та має сина.

Іван Володимирович любить проводити активний відпочинок на природі зі своєю сім’єю та друзями, в особливості полюбляє риболовлю та полювання, а також повинні відмітити який сад виростив Іван Володимирович, це одне з найулюбленіших занять – доглядати за власним садом.

Обожнює читати аналітичні та історичні книги. Бібліотека Івана Володимировича налічує понад 300 примірників, деякі з них з авторськими підписами.

Благодійником себе не вважає, але старається допомогти кожному хто звертається до нього у межах своєї компетенції. Як каже Дукай І.В. – «Краще сказати правду ніж брехати». Вважає, що всі повинні жити без корупції так само як може жити сам без неї.

Багато чого встиг зробити коли був депутатом районної Ради. Бувши депутатом районної ради, одного разу на скликання ради було винесення на голосування питання про приватизацію Боржавської Полонини, Іван Володимирович був категорично проти, щоб частинка Полонини належала одній якійсь людині якщо спокін-віку вона належала людям під пасовища, оскільки там збирають  малини, гриби, чорниць та яфини. Рішення було прийняте, відмовити у приватизації, але два роки тому хтось приватизував дане місце, а саме 22 га – незаконно, але всім посадовцям якось байдуже. Іван Володимирович разом з однодумцями направили листи до всіх компетентних органів, щоб з’ясувати законність цих приватизацій та покарати винних у цьому.

Побажання землякам:

«У нас є шанс змінити своє життя на краще і ми мусимо ним скористатися. Ми мусимо зламати стереотипи і взяти все в сої руки, бо якщо ми впустимо все на самохід то змінювати щось потім буде пізно!!!!»