Анекдоти
[382]
Українські актуальні веселі і сумні історії
|
Новини організації
[15]
Зміни в структурі, плани роботи
|
Новини
[331]
Bсі цікаві новини
|
Новини Свалявщини
[89]
Районні та міські новини
|
Оголошення
[3]
Повідомлення та оголошення
|
Привітання
[5]
Вітання друзям, близьким , знайомим
|
- 2012 Липень
- 2012 Серпень
- 2012 Вересень
- 2012 Жовтень
- 2013 Березень
- 2013 Липень
- 2013 Серпень
- 2013 Вересень
- 2013 Жовтень
- 2013 Листопад
- 2013 Грудень
- 2014 Січень
- 2014 Лютий
- 2014 Березень
- 2014 Квітень
- 2014 Травень
- 2014 Червень
- 2014 Липень
- 2014 Серпень
- 2014 Вересень
- 2014 Жовтень
- 2014 Листопад
- 2015 Січень
- 2015 Лютий
- 2015 Березень
- 2015 Травень
- 2015 Червень
- 2015 Липень
- 2015 Серпень
- 2015 Вересень
- 2016 Листопад
- 2017 Березень
- 2017 Травень
- 2017 Серпень
- 2018 Січень
- 2018 Лютий
- 2019 Травень
- 2019 Червень
07:30 Путін-фюрер | |
Російську Федерацію часів правління Путіна важко назвати миролюбною країною. Розпочавши з маленької Чечні, Кремль плавно переключився на Грузію, і, ось нарешті взявся за територію незалежної України. Хвороблива звичка Путіна брати те, що йому не належить, все частіше наштовхує сучасників на порівняння його дій з діями Адольфа Гітлера в період розквіту Третього Рейху. І дійсно, в поведінці цих двох осіб є більше спільного, а ніж відмінного… Після окупації Криму та ескалації конфлікту на Сході України масштаби цієї порівняльної тенденції неймовірно швидко розійшлись по світу. Навіть британський принц Чарльз в приватній розмові порівняв російського президента з Адольфом Гітлером. Зрозуміло, що для Росії, яка постійно називає себе мало не світовим центром боротьби з фашизмом, такі порівняння є невтішними, але, як кажуть, з пісні слів не викинеш. Рано чи пізно росіянам таки доведеться усвідомити і визнати, що певну частину свого життя вони непомітно для себе прожили в країні-аналогії Третього Рейху. На жаль, сьогодні більшість цього ще не усвідомлюють. Навпаки, зростаючий зараз до неймовірних висот рівень довіри до Путіна підштовхує Кремль до нових локальних «бліцкригів». Подібною народною підтримкою був огорнутий свого часу і Адольф Гітлер. Під час окупації Судет німецькою армією більшість громадян тодішньої країни-агресора навряд чи засмучував факт окупації території сусідньої незалежної Чехословаччини. Геббельсівська пропаганда і абверівська агентура на місцях зробили свою справу і, якби в тодішній Німеччині була соціальна мережа, то в ній би масово писали радісне «Головне, що Судетинаші!» Але не тільки любов до окупації чужих земель та народна підтримка об’єднує ці дві історичні особистості. Умови, в яких кожен з цих диктаторів приходив до влади є настільки подібними, що подекуди здаються написані рукою одного і того ж сценариста. Свідки загибелі імперій Свого часу молодий Гітлер став свідком руйнації цілого світового порядку, в якому звик жити. Перша світова війна забирала в небуття Німецьку та Австро-Угорську імперії, а взамін приносила необхідність виплачувати величезні контрибуції переможцям, моральне приниження, економічну скруту та втоптані в землю великодержавні амбіції. Для солдата, який чотири роки добровольцем воював проти країн Антанти - це була катастрофа. Щось подібне пережив і Путін. На його очах валився такий звичний і зручний для офіцера КДБ світ. Радянський Союз – трохи дивна, гігантська імперія, тріщала по швах і розвалювалась, не витримуючи зовнішнього натиску. Холодна війна була програна і кордони впливу Москви неймовірно швидко зменшувались, перетворюючи у попіл все, у що вірив і на чому виховувався майбутній президент Росії. Тому не дивно, що політичній доктрині Гітлера і Путіна один з основних акцентів ставиться на реваншизм. Ось по суті тих три кити, на яких вибудовується зараз політика Путіна і на яких будував свій Третій Рейх Адольф Гітлер: • відродити імперію будь-якою ціною; • помститися тим, хто насмілився перемогти і принизити; • знищити все, що заважатиме втілити в життя ці задуми. Але втілення такої політики неможливе без підтримки широких мас, яка повинна базуватись на якійсь міцній зв’язуючій основі - комплексі переможеного народу. І якщо поглянути на сьогоднішню ситуацію в Росії, то стає зрозуміло одразу, що зерно реваншизму впало на добру землю, проросло та вже навіть дає свої плоди. Кремль таки недарма викидає колосальні ресурси на масштабні пропагандистські програми. Моделюючи в головах середньостатистичного росіянина думку, що головними винуватцями всіх бід в цьому світі є переможці Холодної війни – США та НАТО, пропагандистська машина створює зручні умови для маніпулювання думкою росіян. Наприклад, напасти просто так на Україну і відібрати в неї Крим – це негоже, адже українці – братній народ, Київ – мати міст руських, ну і далі по тексту. Але якщо напередодні озвучити по всіх каналах клич, що Україна стала американською колонією і повністю потрапила під вплив Вашингтона, то мільйони росіян в єдиному патріотичному пориві благословлять Путіна на священний Джихад проти всього проамериканського і аплодуватимуть, збиваючи руки до крові, кожному відірваному від України клаптику землі. Нічого спільного з патріотизмом Якщо порівняти диктатора з комп’ютерною програмою, то Путін - оновлена версія, багато в чому обійшов свого попередника. Більшість недоліків, притаманних попередній версії, тут відсутня. Так, Путін, на відміну від попередньої версії, не став будувати системи концентраційних таборів в країні – він пішов далі. Намагаючись створити імперський порядок, Путін, де-факто, перетворює цілу країну в один великий концентраційний табір, щораз міцніше стискаючи права громадян. Найгіршим є те, що значна частина росіян готова жити в цих умовах та навіть пристосуватися до більш жорстких новацій, аби тільки президентові було добре – ось таке викривлене розуміння любові до батьківщини. Навряд, чи діючий президент готовий на симетричні кроки. | |
|
Всього коментарів: 0 | |