Почав писати кілька днів тому, у дуже тривожний момент, коли було невідомо, чи буде взагалі те перше засідання Ради, а може воно буде вже по результатах зачистки Майдану –  після втілення рішення про шестикратне збільшення числа «птахів-падальщиків», після крові і численних смертей? Потім замаячіло примарне полегшення, потім – серія стрибків настрою вниз-догори, яке у цю ніч знову змінилось страшною давлячою мало не депресією. Така «гойдалка» вже не вперше. Впевнений, що не тільки у мене. Власне про це й пишу. А що всі ці емоції пробиваються крізь спробу тверезого аналізу, може не так вже й погано? Хоча, визнаю, дуже важко було втриматись від нецензурщини, спострігаючи ту нецензурщину, як діється зараз у реальності. Але все ж стримався – ми ж українці, культурна, європейська нація…
 
Такий сюр навколо... Ситуація по сто разів на день міняється. Межігірське тіло чіпляється за владу страшно. Тварюка, якої історія не знала. Владолюбств ... Читати далі »