Порядок реєстрації місця проживання іноземців в Україні

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, передбачений правилами, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України, № 207 від 2 березня 2016р. Відповідно до правил реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи здійснюється виконавчим органом на території відповідно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної міської ради (Наприклад: ЦНАП - Центр надання адміністративних послуг).
Іноземці або особи без громадянства, які постійно або тимчасово проживають на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після знаття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Дані правила також застосовується до іноземців, або осіб без громадянства, які отримали посвідку на тимчасове місце проживання. В даному випадку, іноземець повинен зареєструвати своє місце проживання за адресою, який був вказаний при поданні документів в Державну міграційну службу України як адреса тимчасового перебування.

Після реєстрації місця проживання іноземця, ця адреса зазначається в посвідці на тимчасове/постійне місце проживання.
Реєстрація місця проживання/перебування або знаття з реєстрації місця проживання іноземця здійснюється в день подання іноземцем або його представником за довіреністю документів та може відбуватись одночасно із зняттям з попереднього місця проживання. Слід пам'ятати, що реєстрація місця проживання іноземця, відбувається тільки за однією адресою, але законодавством не встановлено обмежень реєстрації місця проживання декількома особами за однією і тією ж адресою.

Необхідні документи:
1)Заява;
2) Посвідка на тимчасове/постійне місце проживання в Україні (Оригінал для огляду, копія подається);
3) Оригінал квитанції про сплату адміністративного збору ;
4) Документ, що підтверджує право власності на житло, яке знаходиться за адресою майбутнього проживання іноземця (Оригінал для огляду, нотаріально посвідчена копія подається);
5) Оригінал договору оренди/найму житла за яким здійснюється реєстрація місця проживання;
6) Оригінал довіреності, що підтверджує повноваження представника іноземця або особи без громадянства (Оригінал для огляду, нотаріально посвідчена копія подається).
Також, слід звернути увагу, що за порушення строку звернення для реєстрації (30 днів) встановлена адміністративна відповідальність у вигляді попередження, якщо іноземець здійснив правопорушення вперше. 
Відповідно до Правил реєстрації/знаття з реєстрації особи з місця проживання/перебування, іноземці або особи без громадянства, які не проживають за зареєстрованим місцем проживання більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, в таких випадках, зобов'язані письмово повідомити відповідному органу реєстрації про своє місце перебування.

 

 

 

Головний спеціаліст відділу                                                                       Гончарова Е.І.

«Свалявське бюро правової допомоги»

Мукачівського місцевого центру з надання

безоплатної вторинної правової допомоги

 

 

ВИЗНАННЯ ТАКИМ, ЩО ВТРАТИВ ПРАВО КОРИСТУВАННЯ ЖИТЛОВИМ ПРИМІЩЕННЯМ

Часто громадяни стикаються з тим, як вирішити питання з проживанням в їх квартирі або будинку осіб, які, на їхню думку, не мають на це права. Дані питання регулюються нормами ЦК і ЖК України.

Перш ніж вимагати зняття людини з реєстрації за конкретною адресою з його подальшим виселенням або без нього, спочатку потрібно довести факт втрати права користування житловим приміщенням. А зробити це можна виключно за рішенням суду.

Звертаємо вашу увагу, що дані правила діють щодо осіб, які проживають в житлі, але не є його власниками, навіть якщо мова йде про невелику частку в об'єкті нерухомості. Власник може не проживати за цією адресою і не бути там зареєстрований, але це не позбавляє його майнових прав. Згідно із законом йому дозволено використовувати нерухомість у власних цілях безперешкодно, якщо це право не обмежене іншими договорами, наприклад про оренду.

Як набувається право користування житлом

Є два способи як можна отримати право користуватися житловою нерухомістю. Перший - родинні зв'язки. За погодженням діти проживають зі своїми батьками, а при укладенні офіційного шлюбу подружжя може проживати в житловому приміщенні своєї другої половинки. Також чоловік і дружина можуть поширити дію права користування квартирою/будинком на своїх найближчих родичів, досить просто запропонувати їм жити разом. Законом передбачено, що між собою родичі можуть укладати додаткові договори, які будуть регулювати їх відносини з житлових питань.

Другий варіант - передбачає укладання договору. Є різні форми таких угод, наприклад договір з фізичною або юридичною особою про оренду приміщення. Також компанії і муніципальна влада можуть надавати дозвіл на проживання в квартирах і гуртожитках на підставі ордера своїм співробітникам, особам які пройшли навчання або перебувають у відрядженні.

Коли особа втрачає право користуватися житлом?

Громадянина можна позбавити права користування об'єктом житлової нерухомості, якщо він:

Не проживає за даною адресою більше півроку і не приймає ніяких дій по його підтримці, наприклад не вносить свою частку за сплату комунальних платежів, не допомагає облаштовувати побут і т.д.

Не проживає в службовому гуртожитку або квартирі, але продовжує виплачувати гроші згідно з договором. У такому випадку його можуть позбавити права користування, тому що суд визнає, що громадянин більш не потребує надання службового житла.

Закінчився договір оренди, або були порушені умови договору, які передбачають його дострокове розірвання з подальшим виселенням.

Такі справи розглядаються в найкоротші терміни, коли відповідач проти даного рішення суду. В такому випадку він може навіть не бути на засіданнях, а просто подати заяву і вказати в ньому, що не має нічого проти позбавлення цих прав на вказане житло. Якщо ж відповідач не бажає втрачати право користування, то суд буде брати до уваги не тільки майнові, але і соціальні чинники. Додатково до справи обов'язково залучають органи опіки та піклування, коли відповідач має неповнолітніх дітей, які згідно із законом втратять право проживання разом зі своїми батьками (опікунами).

Як вирішуються дані суперечки щодо членів сім'ї

Спори через проживання на одній житловій площі часто виникають між колишнім подружжям. Зареєстрований факт розірвання шлюбу не означає, що колишній чоловік або дружина повинні виїхати з квартири колишнього одного з колишнього подружжя. Припинення шлюбу не позбавляє законних підстав продовжити користування житловим приміщенням, це питання має розглядатися окремо.

По-перше, слід закрити наявні майнові суперечки. Як ми відзначали на початку, власника не можна позбавити можливості розпоряджатися своїм майном. Навіть якщо до весілля квартира належала тільки одному чоловікові, другий міг отримати право претендувати на її частину, якщо спільними зусиллями або за спільний дохід був виконаний ремонт, що призвело до поліпшення умов проживання.

По-друге, будь-якого громадянина України не можна просто виставити «на вулицю». Тобто, потрібно довести суду, що у вашої колишньої половинки є де жити в нормальних умовах, але вона просто не хоче змінити місце проживання.

По-третє, після розлучення колишній чоловік/дружина не позбавляється права на проживання, але не має можливості делегувати це право на будь-яких третіх осіб, в тому числі і родичів.

 

Начальник відділу «Свалявське бюро                                                          Т.М.Татач

правової допомоги» Мукачівського МЦ з НБВПД

Порядок виправлення помилки у свідоцтві про право власності на житло

 

Досить частими є випадки, коли при оформленні спадщини нотаріус виявляє помилку у свідоцтві про право власності на житло, і не приймає таке свідоцтво. Або ж самі власники виявляють помилки у своєму свідоцтві про право власності чи іншому правовстановлюючому документі.

Тому, не втрачає своєї актуальності питання про те, як же виправити помилки у свідоцтві про право власності на житло чи іншому правовстановлюючому документі.

Слід зазначити, що існує два способи виправлення такої помили:

• несудовий (шляхом звернення до органу, який видав правовстановлюючий документ),
• та судовий порядок (шляхом встановлення належності правовстановлюючого документа особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті).

Найпростішим варіантом виправлення помилки у правовстановлюючому документі (свідоцтві тощо) є звернення до органу, який видав такий документ з відповідною заявою. У заяві необхідно обов’язково вказати суть виявлених помилок, та додати документи, які підтверджують зазначені помилки.

Органи, що видали правовстановлюючий документ, можуть виправити помилку в такому документі лише у тому разі, якщо в документах, на підставі яких видавався правовстановлюючий документ даної помилки не було, і помилка була допущена саме з вини органу, який видав правовстановлюючий документ (технічна помилка).

Якщо ж в документах на підставі яких відповідним державним органам було видано правовстановлюючий документ також наявна помилка, встановити належність правовстановлюючих документів може тільки суд.

Також судовий порядок встановлення факту належності правовстановлюючого документу залишається єдиним способом усунення перешкод у реалізації прав власника у тому разі якщо у виправленні помилки відмовлено, або орган, який видав документ ліквідовано, а орган в якому знаходиться архівна реєстраційна справа не наділений повноваженнями виправляти такі помилки.

Отже, якщо виправити помилку несудовим способом неможливо, необхідно звернутися до суду з заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документу.

Зазначена заява розглядається судом у більш спрощеному порядку, порівнюючи з розглядом позовних заяв, а саме в порядку окремого провадження за правилами, встановленими для розгляду судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У заяві необхідно обов’язково вказати якими доказами підтверджується той факт, що у правовстановлюючих документах дійсно допущено помилку, а також обґрунтувати з яких причин неможливо виправити помилку в інший спосіб, відмінний від судового.

Суд розглядає справу про встановлення фактів, якщо:

• згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян,
• чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;
• заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;
• а також якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

До заяви обов’язково необхідно додати документ, що підтверджує сплату судового збору.

 

 

Головний спеціаліст відділу                                                                       Гончарова Е.І.

«Свалявське бюро правової допомоги»

«Антирейдерський» закон.

13 листопада 2016 року набув чинності Закон України від 06.10.2016 №1666-VIII « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення державної реєстрації прав на нерухоме майно та захисту прав власності».

В народі його називають «антирейдерським». Що ж нового приніс цей закон?

Перш за все, законом посилено відповідальність посадових осіб за порушення порядку та строків державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій, політичних партій тощо. У десять разів підвищено штраф за порушення порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Не забув законодавець також про кримінальну відповідальність за рейдерство. Якщо раніше склад діяння у протидії законній господарській діяльності було знищення майна, то новий закон розширив його до «знищення майна або захоплення цілісного майнового комплексу, його частини, будівель, споруд, земельної ділянки, об’єктів будівництва, інших об’єктів та незаконне припинення або обмеження діяльності на цих об’єктах та обмеження доступу до них».

Що стосується цивільних прав та обов’язків, то змін зазнав порядок виходу учасників із товариства (справжність підпису на заяві про вихід має обов’язково посвідчуватись нотаріусом).

Варто звернути увагу, що нотаріусів позбавили функцій державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Разом з тим відтепер нотаріуси при вчинені нотаріальних дій повинні користуватися даними єдиних державних реєстр ( щоб попередити продаж, відчуження викраденого арештованого майна).

Послуги державних реєстраторів за новим законом належить до адміністративних послуг. Міністерство юстиції України наділено новими функціями з контролю діяльності державних реєстраторів.

Цікавим є те, що відтепер у разі спірного питання, коли є рішення суду, не потрібно буде звертатися до державного реєстратора із заявою та судовим рішенням, все буде автоматизовано. «Реєстраційні дії на підставі рішень судів проводяться виключно на підставі рішень, отриманих у результаті інформаційної взаємодії Державного реєстру прав та Єдиного державного реєстру судових рішень, без подання відповідної заяви заявником. Державна судова адміністрація України у день набрання законної сили рішенням суду, яке передбачає набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, внесення змін до записів державного реєстру прав, зупинення реєстраційних дій, внесення запису про скасування державної реєстрації прав або скасування рішення державного реєстратора, забезпечує передачу до Державного реєстру прав примірника такого судового рішення».( ст.31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, закон приніс багато змін та спрямований на захист права власності та удосконалення процедури державної реєстрації права власності.

 

 

 

Начальник відділу «Свалявське бюро                              Т.М.Татач

правової допомоги» Мукачівського МЦ з НБВПД                                       

 

 

                       Підсумки роботи відділу «Свалявське бюро правової допомоги»                      за 9 місяців 2017 року

За період роботи з 3 січня по 30 вересня 2017 року до відділу «Свалявське бюро правової допомоги» звернулося 406 громадян, з них для консультації 337, для отримання вторинної правової допомоги 69 громадян. Мукачівським місцевим центром з НБВПД видано п’ять доручення на представництво інтересів громадян у суді начальнику відділу «Свалявське бюро правової допомоги» Татач Т.М. Три справи вирішені позитивно на користь громадян, а решта справ перебувають на розгляді у Свалявському районному суді.

До відділу «Свалявське бюро правової допомоги» звертаються громадяни різного статусу: учасники АТО, малозабезпечені, інваліди Війни, внутрішньо переміщені особи, пенсіонери , та інші категорії громадян, які потребують особливого захисту від держави. В основному це особи віком від 35 до 60 років, які потребують правової допомоги з різних категорій питань: соціальне забезпечення, порядок оформлення субсидій, реєстрації громадських організацій, оформлення спадкового майна та інші. Щомісяця працівники відділу «Свалявське бюро правової допомоги» проводять для жителів Свалявського району вуличне інформування з метою ознайомлення їх з діяльністю бюро, правовими послугами, які вони зможуть отримати та роздають інформаційні буклети.

Крім цього, Свалявським бюро правової допомоги за 9 місяців 2017 року було проведено наступну роботу:
• здійснено 28 виїздів мобільних пунктів та забезпечено діяльність
2 дистанційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги, де проведено 25 прийомів громадян;
• загальна кількість осіб, яка звернулася за отриманням консультації та роз’яснень під час виїздів мобільних та діяльності дистанційних консультаційних пунктів склала 95 осіб, в тому числі 56 осіб звернулися за отриманням правових консультацій та              роз´яснень до мобільних консультаційних пунктів, а саме на виїзних прийомах, які відбувалися відповідно до Графіку виїздів у приміщення сільських рад Свалявського району.А також правові консультації отримали 39 осіб, які звернулись до дистанційних пунктів доступу до безоплатної правової допомоги, на базі Свалявського районного центру зайнятості та Центрі надання адміністративних послуг Свалявської районної державної адміністрації.
• 4 органам місцевого самоврядування надано методичну допомогу з якими налагоджено співпрацю щодо надання безоплатної правової допомоги;
•проведено 23 правопросвітницьких заходів;
• розміщено у ЗМІ 11 інформаційних матеріалів з питань надання
БВПД;

Відділом «Свалявське бюро правової допомоги» укладено меморандуми про співпрацю з такими Громадськими організаціями як: ГО "Правозахист - Україна",           ГО «Свалявська спілка учасників бойових дій на сході України».У 2017 році з ГО «За майбутнє Свалявщини» та ГО «Свалявське районове козацьке товариство «Свалявська Січ».

 

Начальник відділу                                                                                               Татач Т.М.

«Свалявське бюро правової допомоги»

Мукачівського МЦ з НБВПД 

Виїзд дитини з України на підставі рішення суду (коли відсутня згода одного з батьків на виїзд дитини за кордон)

Досить часто батько або мати дитини не надають одне одному згоду на вивіз дитини за кордон через існування між ними сімейних конфліктів та непорозумінь. Однак така поведінка не є підставою для позбавлення дитини можливості відвідати іншу країну.

На сьогодні єдиним способом вирішення зазначеної конфліктної ситуації є отримання рішення суду про надання дозволу на виїзд дитини за кордон у разі відсутності згоди одного з батьків.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України, дитина повинна бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

П. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 р., яка набула чинності для України 27.09.1991 р., передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її добробуту, беручи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. Положеннями Сімейного кодексу України (зокрема, ст. 141, 150, 155) передбачено, що мати й батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Отже, законодавством України забороняються будь-які зловживання своїми батьківськими правами щодо дитини, а батьківське виховання та піклування про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток має здійснюватися виключно в її інтересах.Саме необґрунтована та безпідставна відмова одного з батьків у наданні згоди на вивіз дитини за кордон, здійснена всупереч інтересам дитини, є підставою для звернення до суду з метою вирішення питання про надання дозволу на виїзд дитини за кордон за відсутності згоди одного з батьків.

Законодавством України не передбачено надання судового дозволу на виїзд дитини за кордон з метою постійного проживання.Варто зауважити, що дозвіл на виїзд дитини за межі України в супроводі одного з батьків за відсутності згоди другого з батьків на підставі рішення суду може бути наданий на конкретний одноразовий виїзд із визначенням його початку та закінчення. Законодавством України не передбачено надання судового дозволу на виїзд дитини за кордон з метою її постійного проживання в іншій державі без згоди й супроводу батька та матері. Як вказано у Постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 р. у справі №235/139/16-ц, надання такого дозволу суперечить чинному законодавству, що визначає рівність прав та обов'язків батьків щодо виховання дитини, що може призвести до фактичного позбавлення батька дитини передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та можливості спілкування з нею.

 

 

 

Головний спеціаліст відділу                                                                     Гончарова Е.І.

«Свалявське бюро правової допомоги»

Історія становлення Дня незалежності України

 

16 липня в 1991 році, уперше було відзначено День Незалежності України. В 1990 році 6 липня - Верховна Рада Української РСР прийняла ухвалу Декларації про державний суверенітет України. Також, в той же день 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила ще один документ - постанову «Про День проголошення незалежності України». У цьому документі зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року.

Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки ПОСТАНОВЛЯЄ:

Вважати день 16 липня Днем проголошення незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України».

Через деякий час в тому ж 1991 році 18 червня, були внесені відповідні зміни до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР, після чого, в переліку святкових днів з'явився запис: «16 липня - День Незалежності України».

Так як 24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила цей Акт про проголошення незалежності України, виникла потреба змінити дату святкування цього Дня. З цього приводу 20 лютого 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову „Про День Незалежності України ”. У ній зазначено: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності, підтверджуючи історичну вагомість прийняття Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року. На Всеукраїнському референдумі ще в 1991 році, 1 грудня було підтверджено святкування Дня Незалежності України.

 

Верховна Рада України ПОСТАНОВЛЯЄ:

 

1. Вважати день 24 серпня Днем Незалежності України і щорічно відзначати його як державне загальнонародне свято України.

2. Постанову Верховної Ради Української РСР «Про День проголошення незалежності України» від 16 липня 1990 року вважати такою, що втратила чинність.

Згідно з цим, 5 червня 1992 року Верховна Рада України винесла постанову: у частині першій статті 73 Кодексу законів про працю України слова «16 липня - День Незалежності України» замінити словами «24 серпня - День Незалежності України». З цього приводу День Незалежності України щороку відзначається 24 серпня.

24 серпня 1991 р. Верховна Рада України прийняла історичний документ виняткового значення для долі українського народу - Акт проголошення незалежності України. У цьому документі говорилося: „Виходячи Із смертельної небезпеки, яка нависла було над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року, продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні, виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом ООН та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про державний суверенітет України, Верховна Рада урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної української держави - України. Територія України є неподільною і недоторканною. Віднині на території України мають чинність винятково Конституція і закони України.

Цей акт набирає чинності з моменту його схвалення".

За цей Акт проголосувала абсолютна більшість депутатів Верховної Ради. УРСР перестала існувати. На карті, світу постала нова самостійна держава - Україна, яку потім визнали всі країни світу.

 

Начальниу відділу                                                                                    Татач Т.М.

«Свалявське бюро правової допомоги»

 

 

День Державного Прапора України.

23 серпня Без історії, традицій і культури немає народу, а значить, і принципів, які дозволяють відчути незалежність своєї країни. Це державне свято було засновано в 2004 році. Воно зайвий раз підтвердило, що незалежна держава має право на свою атрибутику, яка уособлює минуле і дає новий поштовх для розвитку майбутнього. Щорічно за традицією о 9 годині ранку відбудуться урочисті заходи, пов`язані з підняттям Державного Прапора України у всіх регіонах. У них візьмуть участь кращі представники нації, згуртованість яких не тільки підніме престиж держави, а й підтвердить теорію про непорушність історичної спадщини.

У музеях та навчальних закладах пройдуть тематичні заходи та круглі столи, на яких будуть підняті питання державної символіки України та її значення в контексті історії. За участю істориків, етнографів і культурологів будуть проведені вікторини для всіх, хто захоче спробувати свої сили в знанні історії своєї країни. Державний Прапор України являє собою полотнище з двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольору. З підписанням «Акту проголошення незалежності України» він був піднятий над будівлею Верховної Ради 24 серпня 1991 року. Це послужило поштовхом до нового сприйняття державності, що знайшло своє відображення у всіх сферах нашого нинішнього життя.

 

 

Головний спеціаліст відділу                                   Гончарова Е.І.

"Свалявське бюро правової допомоги"

Порядок стягнення аліментів спрощено!

 

Закон № 2037-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо покращення захисту права дитини на належне утримання" набув чинності 8 липня.

Згідно цього законодавчого акту, усі позови щодо стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, можна подавати за місцем проживання особи, за якою закріплена опіка. З позивача при цьому судовий збір не стягується.

Спрощена процедура розгляду позову: особа, з якою проживає дитина може не ходити на судові засідання, а строк розгляду позову скорочується до трьох днів.

Також, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Також вводиться пеня на несплату аліментів у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов’язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Платник додаткових витрат вважається таким, що прострочив оплату, якщо він не виконав свій обов’язок щодо оплати додаткових витрат у строк, встановлений рішенням суду або за домовленістю між батьками, а в разі їх відсутності або у разі не встановлення такого строку - після спливу семи днів після пред’явлення відповідної вимоги одержувачем додаткових витрат, який фактично їх оплатив

 

 

 

 

Начальник відділу «Свалявське бюро                              Т.М.Татач

правової допомоги» Мукачівського

МЦ з НБВПД                                   

 

 

                                   Як отримати ID-картку замість паспорта?

Значно більше українців мають право отримати ID- картку замість звиклого паспорта. Які документи потрібно здати, щоб отримати сучасний пластиковий паспорт? Де? Як довго його виготовляють? І скільки це коштує?

Донедавна, аби не створювати ажіотажу, новий вид паспорта могли отримати лише ті, хто виробляв його вперше – молоді люди віком 14 – 16 років. Віднедавна, українців, які можуть виготовити сучасний паспорт європейського зразка, стало значно більше.

Хто сьогодні може отримати таку картку?

Молоді люди, яким виповнилось 14 років;

Особи, які змінюють прізвище чи ім’я;

Ті, хто втратили паспорт (загубили чи він був викрадений);

Особи, паспорт яких став непридатним (пошкоджені сторінки чи записи);

За бажанням – й ті, кому необхідно вклеїти фото у зв’язку із досягненням 25-ти чи 45-ти років. Проте, вони мають вибір – можна просто внести фотографію в паспорт-книжечку.

Які документи потрібно подавати на отримання ID- картки?

1) Ті, кому виповнилось 14 років (перший паспорт) подають:

– свідоцтво про народження;

– паспорти обох батьків чи документи, що підтверджують громадянство України;

– додаток №13 про місце реєстрації, що видається ЦНАП того району, де дитина прописана;

2) Ті, які змінюють прізвище чи ім’я мають надати:

– паспорт, що підлягає заміні;

– документ, що підтверджує цю зміну (до прикладу, свідоцтво про одруження, розлучення тощо);

3) Ті, хто вирішив змінити паспорт на ID-картку при вклеюванні фото у зв’язку із досягненням 25-чи 45-річного віку або при непридатності паспорта мають мати при собі:

– паспорт, що підлягає заміні;

4) Ті, хто загубив паспорт, чи у кого його викрали надають:

– додаток №13 про місце реєстрації, що видається ЦНАП того району, де ви прописані;

– довідку з райвідділу поліції про крадіжку паспорта (витяг з Єдиного реєстру судових розслідувань)

Міграційна служба радить усім без винятку при виготовленні нового пластикового паспорта надати документ, що підтверджує ідентифікаційний номер. На візуальній частині нової ID-картки передбачено місце, де його внесуть і вам не доведеться носити копію ідентифікаційного разом із новим документом.

Для категорій 2, 3, 4 рекомендуємо також за бажанням надати документи, що підтверджують змінну інформацію:

свідоцтво про народження (за наявності);

свідоцтво про сімейний стан (одруження/розлучення чи смерть чоловіка чи дружини, тощо);

свідоцтва про народження дітей;

додаток №13 про місце реєстрації, що видається ЦНАП того району, де ви прописані.

Їх зісканують і внесуть до Єдиного державного демографічного реєстру, аби в подальшому, коли буде впроваджене електронне урядування, ви уже мали готову інформацію на електронному носії і не носили із собою оригінали цих документів додатково. Внесення цієї інформації до ЄДДР передбачено постановою Кабміну №302.

Скільки коштує виготовити ID- картку?

Перший паспорт виготовляється безкоштовно. Термін виготовлення винятково – 20 робочих днів.

Заміна паспорта із старого зразка на новий за 20 робочих днів коштує 279,00 грн., з них:

вартість адміністративних послуг за оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі картки: 87 грн.

вартість бланка: 192 грн.

Заміна паспорта із старого зразка на новий за 10 робочих днів коштує 366,00 грн., (вартість адміністративних послуг подвоюється):

Якщо особа втратила паспорт, додатково сплачує 34 грн. державного мита.

Квитанції про сплату платежів подаються при здачі документів на виготовлення паспорта.

На скільки років видаються ID-картки?

З 14 років паспорт чинний – 4 роки.

З 18 років паспорт видається на 10 років.

Через кожних 10 років його необхідно поновлювати.

Де можна подати документи на виготовлення ID-картки?

У Закарпатській області всі без винятку територіальні підрозділи міграційної служби уже обладнані відповідною апаратурою для прийому документів на виготовлення ID-карток. Вперше ви можете виготовити таку картку лише за місцем реєстрації. У подальшому вносити зміни чи виготовляти нові паспорти можна у будь-якому міграційному підрозділі України, де вам буде зручно, не залежно від місця реєстрації.

Головний спеціаліст відділу                                                                                    Гончарова Е.І.

"Свалявське бюро правової допомоги"